Дні минають та роки злітають
У буденній звичній суєті,
Знову верби коси розпускають
І життя буяє навесні,
Прийду до пахучих трав у поле,
Заспіваю пісню їм свою,
Розкажу їм про щасливу долю,
Як свою родину я люблю.
Нас по світу доля розкидАє
І стискає груди самота,
Та з дороги знову зустрічає,
Зігріває душу нам сім’я,
У святу неділю йду до храму,
Бо дорога до добра одна,
Лиш для того варто в світі жити,
Як родина дружна і міцна.
Родина моя, щаслива сім’я,
Вона найдорожча в житті,
Хай бог помага, хай сонце сія
На нашім земному путі.
05.2011
Родина моя
© Copyright: Наталка Самсонова, 2014
Свидетельство о публикации №114091903188
Свидетельство о публикации №114091903188
Рецензии