Хотин. Для мене ти фортеця-слово.
Хотинщина моя, — моя любов.
Я знову повертаюсь до околиць
В дитинство огортаючись немов.
Хотинщина! Чи ти мале містечко?
Чи ці поля, мов ковдра в лоскути?
Чи цей лісок, чи ці сади гаєчком?
Дністер повільний? Все це разом — ти.
Така прекрасна й велична фортеця!
Чия рука що нам звела тебе?
Історія і пам’ять чи затреться?
Рубці камінні чи знайдуть мене?
З чим порівняти вітер на зубцеві?
З чим порівняти краєвид Дністра?
Встояла ти коли була в прицілі,
Чи вистоїть тепер душа твоя?
Чи заспівають знову в Божій церкві?
Чи заживуть на стінах всі рубці?
Чи будуть знать дітей як щиросердних?
Що знають шлях до Батька… навіки.
І ти стоїш віками нездоланна
І ти стоїш звертаючи вітри.
Хотинщино моя в серцях-трояндах,
Що червонітимуть усі мої роки.
6.02.93
Фортеця
© Copyright: Оксана Дачковская, 2014
Свидетельство о публикации №114091807196
Свидетельство о публикации №114091807196
Рецензии