Думками промайне життя,мов марево...чудове і звеличене людьми.
І в полум'ї мов ненависть розкаяння!Закриє знов народ грудьми.
Чутками,брехнями,зневірою...Досягне кожного-рукою,з нас...
Замучений чужою долею,з натхненням на життя новенький час.
Чи кожний марить,вмить своєю думкою? Зриваючи із вуст своїх слова.
І шаленіє новими загадками,дощем укрита, жовта вже трава.
Останнім подихом...Рудими пасмами,спускаючись у вир страстей шумить...
Шумлять народи,гомонять з надією,із болем зупиняються на мить.
Та чи є правдою,та чи є долею,знівечене,збундючене життя?
І за життя з людьми,чиєюсь волею...Розплатиться знаменням в майбуття.
Та духом вірності,словами правдоньки-несуть народи у майбутній вир...
Незламним поглядом,думками різними,зітре земля свій час,майже до дир.
(Понкратова.О.В.)
З натхненням в нове життя
© Copyright: Лена Грама, 2014
Свидетельство о публикации №114091802925
Свидетельство о публикации №114091802925
Рецензии