Не ховайся.
Іди до мене.
Я вже побачила.
Вже побачила занадто яскраво.
Це не раптовість і не збіг обставин.
Це те, що звуть крилами,
або метеликами, або світлом
люди, які, мабуть, ніколи й не бачили,
тільки уявляли яке воно –
світло... крила... метелики...
Але я вже побачила.
Не бійся.
Іди до мене.
Ти прийшов з вересневою прохолодою
і зникнеш із квітом акації,
або навіть раніше.
Та поки ти тут,
світи.
Світи мені своїми очима
кольору жаги,
кольору випадкових радощів,
кольору несамовитої мужності
кольору....щастя.
Будь ліхтарем у пітьмі моєї буденності,
Неси.
Неси мені.
Неси мені своє світло.
Вдень і вночі
Неси його.
Неси мені.
17. 09. 2014
© Copyright: Алёна Ягич, 2014
Свидетельство о публикации №114091800262
Свидетельство о публикации №114091800262
Рецензии