…бозна-куди несе вітер степом душу,
неначе сивогриву хмару,
що зірвалася з приколу
припнутої до стомленої від болю землі
на самому краю неба, світу ілюзії,
гри в життя і смерть…
випорскуючи у великий світ неосяжних думок –
душа стає вітром, благодушною країною,
полонянкою всесвітньої Любові
не ховаючи свого захоплення бути вільною…
***
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114091801299
Свидетельство о публикации №114091801299
Рецензии