Тихо так надворі і бездушна чорна ніч
Вкрила сплячу землю зоряним плащем,
Заховалось серце у моїх гірких сльозах,
Плаче в нім такий пекучий щем.
Знову проганяє сонце ранішню зорю
І наосліп я бреду серед людей,
Та вони для мене всі холодні і чужі,
І ховаюся я від німих очей.
Ти не пам’ятаєш, як мене колись кохав,
Та сама не цінувала добрий час,
Лиш, коли втрачаєш, розумієш згуби біль,
А тепер кричу, молю: «Дай мені шанс!»
Лиш у сні ти мені цілуєш душу,
Лиш у сні – сонце у руках,
Лиш у сні кажеш ти мені: «Кохаю»,
Але то - в снах…
Я іду, спішу до тебе,
Через сон іду,
Я надію не втрачаю,
Я тебе знайду,
ЗрОблю все, як ти захочеш,
Лиш не проганяй,
Шанс єдиний дай.
2007
Згуба
© Copyright: Наталка Самсонова, 2014
Свидетельство о публикации №114091704480
Свидетельство о публикации №114091704480
Рецензии