(пісня)
Якщо лелеки захочуть летіти додому,
Не зупинити їх поспіх кривавим катам!
Сонце загоює рани і зменшує втому,
Вітер несе їх назустріч своїм берегам.
Сила ворожа пітьмою лягає на крила,
Спрага духовна страшніша від браку води,
Ніч діамантами з неба десятки скосила,
Стерла у травах високих останні сліди.
Чом ти, Земля, так спішиш пригорнути до себе
Навіть малих, що літати лише почали?
Душі не втримаєш: стрімко зриваються в небо,
Щоб повернутися в тіло воскресле змогли.
Довго з далекого краю лелеки летіли,
Крила зомліли і силу взяла чужина.
Степ оксамитовий - їхня суцільна могила,
Сонце палає, не знаючи слова війна.
Лелеки
© Copyright: Павел Коробков, 2014
Свидетельство о публикации №114091704082
Свидетельство о публикации №114091704082
Рецензии
