Їх двоє, ніч одна.
Їм було холодно та добре водночас.
Чомусь вона була сумна,
а він не знав, що душу лікує лиш час...
Обом було добре, зігрівали їх почуття,
однак вона не вірила, що це насправді,
він щораз їй доводив- це початок нового життя
і не дозволяв вірити неправді...
Вони тонули в обіймах ночі,
і мріяли про щасливе майбутнє.
Любили дивитись один одному в очі,
І кожна мить була як вічність-незабутня!
Двоэ...
© Copyright: Катерина Вельгош, 2014
Свидетельство о публикации №114091610110
Свидетельство о публикации №114091610110
Рецензии