в память
сам на сам минають дні,
минають довго й неохоче.
а спогади приходять уві сні:
я знову бачу її гарні очі.
її обличчя згадую прекрасне,
тоненькі брови та м'яке волосся.
з'явилася вона тут саме вчасно,
коли з минулого приходять відголосся.
обняв її, поцілував у губи.
вона ж схилила очі до землі.
"пробач мені, мій любий,
пробач прошу мені.
за ночі, що ти іноді не спиш,
що плачеш інколи за мною,
нікому це не кажеш і мовчиш,
а розмовляєш лише сам з собою".
і я пробачив моїй милій,
бо я кохав її без тями.
кохав, що загубив момент,
де ми зустрілися серцями.
мені здалось, що все насправді,
а що відбулося - то сон.
і весело згадали зустріч в листопаді,
і те, як я торкнувся її скронь.
..........
і ми ось так сиділи говорили,
минуло через балачки вже 5 годин.
та раптом
навкруги стемніло.
я зрозумів -
весь час
я був
один.
04/07/14
сон
© Copyright: Влад Лиманец, 2014
Свидетельство о публикации №114091508949
Свидетельство о публикации №114091508949
Рецензии