Як прийду до тебе, замість тебе квіти,
З самого сердЕнька буйно розцвіли,
Бо когось забули безсердечні діти,
Безсердечні діти чЕрствими були.
Бо не мали часу хвилі, ані миті,
До твого порогу просто так прийти.
Твої очі нині в камені застиглі,
Як у них спитати? Як заблудлим йти?
І, було, цурались, що не та сорочка
На твоїх, матусю, стомлених плечах,
І не співчували ні сини, ні дочка,
І не знали правди в змучених ночах.
А тепер, матусю, фото і могила,
І душа десь поряд, де, не знаю я,
І слова без тіні у сльозах згоріли.
Замість тебе квіти, матінко моя.
Роки пролетіли, та вина у мене
Заржавілим цвяхом у душі стримить,
Я прошу прощення, люба моя нене,
Знаю, ти простила, та чи Бог простить?
7.06.2010
Спокута
© Copyright: Наталка Самсонова, 2014
Свидетельство о публикации №114091506100
Свидетельство о публикации №114091506100
Рецензии