Життя що бється у руці.
Сьогодні ти залежиш лиш від мене.
Карась, що дико вється у руці.
Не розуміє він всього напевне.
Не розуміє він життя-буття.
І сотні слів йому не зрозуміти.
Так само, як ловлю я сенс життя,
Йому хотілося водиці захопити.
Він вється, вється хоче він назад.
Бо по землі не суждено йому хому ходити.
А я згадаю Ковалевий сад
і ту старую темную креницю.
Як дивно всеж таки життя мина.
Враз повертає нас у спогади далекі.
Колись і я боровся за життя...
І бовтався у мокрій холоднечі.
Єднає різне бо одна мета.
Залишитись в живих і стати іншим.
Бо ми міняємось на обріїї буття
і щось міняється з середини між іншим.
Ми розумієм сенс життя ....життя.
Я відпускаю карася у воду...
Він радісно пливе туди де течія!
Бо не попадеться у пастку вже ніколи!!!
Карась
© Copyright: Гром Николай Васильевич, 2014
Свидетельство о публикации №114091500374
Свидетельство о публикации №114091500374
Рецензии