Вікно затьмарено мовчить,
І темрява ковтнути хоче,
І тиша болісно лоскоче
Тихеньким шелестом хвилин.
Про що несказанно кричать
Дощу німі, палючі сльози?
Що вимальовують як лози
По склу ці рани досхочу.
Я вирвать біль з душі хочу.
Та тіло терпне, бо скорилось
Під почуттями розгубилось…
Від болю бігти — сенс життя.
Біль заховалась в почуття.
І плине час, і плаче дощ,
Лютує злива, злиться щось
Це в мЕні, все це є в менІ!
Проллюсь дощем на чужині,
Піднімлюсь деревом міцним
І тихим шелестом хвилин
Зцілюся.
07.95
Зцiлення
© Copyright: Оксана Дачковская, 2014
Свидетельство о публикации №114091400461
Свидетельство о публикации №114091400461
Рецензии