Думками заквітчана...
Пелюстками космічно-темних квітів,
Заснула спогадом омріяним зима.
Літають зорями тривоги Персеїди,
Життя проходить. Час пливе дарма.
Мимохідь озираючись, в прірву лети,
Зазирни прямо Всесвіту в душу.
Там побачиш мене, як іскру самоти,
Сірим попелом стати я мушу.
Прокидайся в безхмарнім просторі думок,
Ясним світлом кидаючи погляд.
Розпусти білим цвітом чарівний клубок,
Сновидіння побачивши поряд.
Засипай під лунання мелодій зірок,
Тихо меркнуть у небі комети...
Біля тебе із чашкою чаю пророк,
І він знає майбутнє планети...
Подивись-но сюди - я той самий пророк,
Вся планета моя - заквітчана.
Заквітчана сонливими думами ти,
Галактика в серці - моя кохана.
12.09.14.
Vistas de Flores
© Copyright: Дмитрий Атасиль, 2014
Свидетельство о публикации №114091400392
Свидетельство о публикации №114091400392
Рецензии