Перші промені сонця весняного
Несміливо торкнулися душ людських,
І ковтнули повітря ми п'яного,
І жалю за минулим нема.
І здивовано очі відкрилися,
Задзвеніли потоки струмків гірських,
І не віриться, що закінчИлася
Та похмура і довга зима.
А по світу іде вже весна,
Чиста повінь змиває сміття з землі,
Щоб розправила груди вона,
Щоб скоріш поверталися журавлі,
Бо іде вже по світу весна.
Ті, що спали так довго, проснулися,
Заспівали, затьохкали солов'ї
Там, де досі у темряві чулися
Тільки гавкіт і вовче виття.
Сполошилися круки і ворони
І закаркали знову пісень своїх,
Хай вимахують крилами чорними,
До зими нам нема вороття.
Бо іде вже по світу весна,
Чиста повінь змиває
Таке непотрібне сміття з землі,
Щоб розправила груди вона,
Щоб скоріш поверталися журавлі,
Бо іде вже по світу весна.
19.03.1991
Весна
© Copyright: Олександр Шевченко, 2014
Свидетельство о публикации №114091202235
Свидетельство о публикации №114091202235
Рецензии