Звездная молитва. Богдан-Игорь Антоныч

Не серебра тщету, не хмель,
не лавр сомнительный двузначный,
не слов игривую капель,
в игре рискованной удачу,
не уст золотомолвный мёд,
не лести сладостную манну,
не добродетелей полёт,
которых святость так обманна,
не винограда тёмный сок
в беседе дружеской за чаем,
не муз елей, что нам висок
клеймом сомнительным венчает,
не выгод прихотливый лад,
что души меряет, как локоть,
не домохвальства вялый чад,
неискренний хвастливый клёкот
и не мечты блаженный стон.
У звёзд вымаливаем дальних,
чтоб дали нам на свете сём
жизни величье и страданье.

_______________________

Богдан-Ігор АНТОНИЧ
МОЛИТВА ДО ЗІР

Не срібло миршаве, не хміль,
не лавр сумнівний і двозначний,
не дотепів грайливих сіль,
не успіх в грі на риск небачній,
не уст золотомовних мед,
не почестей солодка манна
і навіть не чеснот букет,
що світлість їх не раз оманна,
не винограду темний сік
у колі дружньому за чаєм,
не муз єлей, що на ввесь вік
тавром людину назначає,
не вигаданий в хитрий лад,
щоб мірять душі, вчений лікоть,
не домохвальців млявий чад,
нещирих хвальб слизька музика,
не захист мрій – блаженний дім,
але молімся зорям дальнім,
щоб нам дали на світі цім
життя величне і страдальне.