Як небо блакитне одна полоса,
А друга так сонячно гріє,
Вітрами розвіє жорстока сльоза,
А він все тримає і мріє.
Він мріє про розум,
Він мріє про сон,
Він мріє про ніч у покої,
Сповна настраждавшись за болісний стон
Лише у молитвах пророче.
Серця роз’єднає сльоза наче сіль
Він плаче з країною гідно.
Його пронесли по дорогах, як біль
З єднавши з землею так рідно.
Прапор
© Copyright: Олеся Буценко, 2014
Свидетельство о публикации №114090909575
Свидетельство о публикации №114090909575
Рецензии