Жене якась гаряча течія
По душах, по тілах, по розумінню…
Неначе наближається змія,
Щоб отруїть отрутою коріння.
Оговтатись! До пам’яті прийти!..
Не вислизнуло б серце в цю лавину,
Бо вже лунає пострілом у спину
Чужа надія в нашім забутті.
Цей присмерк наповзає з всіх боків
І вже, неначе марево,– події…
Червона течія жене в блакить,
А поруч помирає ностальгія.
Жовтіє і синіє течія,
Недолею коріння підмиває…
Хай не шипить без продиху змія,
Хай вже насправді всіх нас повбиває.
Гаряча течiя
© Copyright: Мироненко Анатолий Анатольевич, 2014
Свидетельство о публикации №114090908341
Свидетельство о публикации №114090908341
Рецензии
Коріння України ще живе
І не підмиє вража течія,
Надія ще жевріє та пливе,
Від свого яду згине та змія...
Дякую за вірші. Приємно було познайомитись. З повагою,
Раиса Киевская 11.09.2014 09:58 • Заявить о нарушении
І не підмиє вража течія,
Надія ще жевріє та пливе,
Від свого яду згине та змія...
Дякую за вірші. Приємно було познайомитись. З повагою,
Раиса Киевская 11.09.2014 09:58 • Заявить о нарушении