Я тримаю листа, він від тебе, матуся рідненька,
І думками я знов в тім далекім, в тім милім краю.
Знов згадалось дитинство, і мама така молоденька,
Я до тебе горнусь , засинаю під пісню твою.
Та майнули роки, розлетілись твої пташенята,
І з тих пір ти одна, у тривозі та смутку живеш.
Все чекаєш на нас, натрудились твої оченята,
Все в вікно виглядаєш. До рідної хати нас ждеш.
Я читаю листа, в кожній строчці я чую тривогу,
Де ти, доню! Приїдь! А не можеш листом озовись.
Та часу все нема, все ніяк не зберуся в дорогу,
Тільки вітер у листі шепоче, - Гляди не спізниcь!
Картинка из Интернета
Я тримаю листа
© Copyright: Светлана Гета, 2014
Свидетельство о публикации №114090900771
Свидетельство о публикации №114090900771
Рецензии
