Вечір. Зима. Повний тролейбус втомлених очей.
Часу нема. Останній тролейбус в сутінках ночей.
Раптом в юрбі погляд зустрівся з поглядом твоїм,
Подих завмер, наче втопився в твоїх очах синіх…
І розцвіли прямо по вікнах квіти весняні,
І попливли ріками світла звуки неземні,
Сірі обличчя стали довкола милі і свої,
Щезла зима, тільки змахнула крилами білими…
В тих очах була весна, запах сонця, шепіт ночі,
Гарячий вітровій під пелюстками вій – твої очі,
В тих очах була весна, шепіт моря, сміх дівочий,
Відлуння моїх мрій – твої очі.
10.10.2005
Очi
© Copyright: Олександр Шевченко, 2014
Свидетельство о публикации №114090901965
Свидетельство о публикации №114090901965
Рецензии