Я не знаю, чому все так сталось,
Я надіявся, все це мине,
Я чекав стільки літ, хоч раз озовись.
І якесь довгоноге дівчисько,
Безтурботно минувши мене,
Нагадало мені дуже близько
Ту, якою ти бУла колись.
Тільки ти і я пам’ятати будем
Тихі вечори нашої весни.
Тільки ти і я, може не забудем,
Тільки ти і я, тільки я і ти.
Та весна повернулась до мене,
Хоч між нами далекі світи,
Хоч ми вже не ті, хоч рОки пройшли.
Все одно я ніяк не забуду,
Як уміла сміятися ти,
Скільки раз обіцяв, що не буду,
Кожен день повертаюсь туди.
Де тільки ти і я пам’ятати будем
Тихі вечори нашої весни.
Тільки ти і я, може не забудем,
Тільки ти і я, тільки я і ти.
27.04.1995
Ти i я
© Copyright: Олександр Шевченко, 2014
Свидетельство о публикации №114090901876
Свидетельство о публикации №114090901876
Рецензии