Повернись!

Я відпустить тебе боюсь. Боюсь!
Губами в губи. Струм у скронях.
Шепочеш тихо: "Вір - я повернусь".
Твоя рука тримтить в моїх долонях...
"Я обіцяю, що повернусь з війни
Живим і цілим. Які солоні очі!
Кохана, плакати, будь ласка, припини -
Ніщо не варто сльоз твоїх дівочих".

Не оголошена ніким війна
Кромсає долі, ріже серце навпіл.
Країна геть спустошена до дна,
На житі крові загустіли краплі.

Блакитне небо роздирає гром з фронтів,
І подих смерті причаївся десь в окопі.
Кричати хочеться, але не має слів,
Лиш чорні птахи закружляли у скорботі
Над полем, де лелеки навесні
Так гарно танцювали шлюбний танок.
Те поле зараз загинуло в огні.
І я боюсь, що знов наступить ранок.

І знову в ленті екстрених новин
Вдивлятись в фото, шукати рідні очі.
Благаю: "Любий, тільки повернись
ЖИВИМ!" Чекатиму щоночі
Дзвінків... Щоб тільки голос - ТВІЙ...
Почути, бо чекать не має сили,
Не знати, що з тобою, де є ти?
Коли на цвинтарі нові й нові могили.

Коли Героїв більше з кожним днем,
Не Сотні вже - "Небесні Батальйони"...
І пам'ять викарбує спогади вогнем:
Твоя рука тримтить в моїх долонях...