Леся Украинка

«Леся Украинка»


Пусть где-то ветер на виолончели
Играет, стужу вея по стеклу,
И ты одна в холодной спишь постели,
Проснувшись вновь, ты побредешь к столу.

Ты, как рабыня в горах Арарата,
Что высекали подвиги царей,
Ты на бумаге, чувствами богатой,
Переливаешь океан страстей.

Больная девочка, одна в разгаре ночи
Врезаешь в вечность письмена пророчеств
Слова из будущих и солнечных веков.

Пусть эти строки расшатают троны,
Пусть понесут с собой их легионы
Непобедимых новых Спартаков!


(Перевод с украинского Владимир Туленко)

Василь Симоненко 
(1935 – 1963)


Десь вітер грає на віолончелі,
Морозні пальці приклада до скла,
І ти одна в зажуреній оселі
Замріяно схилилась до стола.

Мов раб німий на араратській скелі
Карбує написи про подвиги царя,
Ти на папері почуттів моря
Переливаєш в строфи невеселі.

Ти – хвора дівчина – серед глухої ночі
Врізаєш в вічність огненні, пророчі
Слова з прийдешніх сонячних віків,

Щоб ті слова хитали чорні трони,
Щоб їх несли з собою легіони
Нових, непереможних Спартаків.

04.08.1954