Протирiччя

Зранку сонце сіда, прокидатися час,
Дзвінко каркають в тихих гаях солов’ї,
Все життя, все життя супроводжують нас
Протиріччя твої, протиріччя мої.
              Все буває під небом зеленим таким,
              І у дятла, буває, болить голова,
              Очевидним здається і зовсім простим
              Синє листя дерев і червона трава.
Ми – тропічний мороз, ми – полярна зима,
І знаходить частіше не той, хто згубив,
Взагалі-то, я – добрий, десь там, у душі,
Та добра ще нікому й ніде не зробив.
               Виростайте, хлоп’ята, і будьте людьми,
               Де один програЄ, там ми всі виграЄм,
               Все навиворіт бачим, як в дзеркалі ми,
               Нелюбимих цілуєм, любимих цькуєм.
Не втекти нікудИ,не сховатися десь
Від смішних і безглуздих отих протиріч,
Чорне сонце скотилось з порожніх небес
В намальовану білою фарбою ніч.
              Ми ідем в нікудИ, ми шукаємо десь
              Щось гаряче, як лід, щось холодне, як піч…
              Чорне сонце скотилось з порожніх небес
              В намальовану білою фарбою ніч.

6.08.1996