Сяє рідне місто барвами натхнення,
Свіжими як вітер, що не знає меж.
Спільне в нас минуле, спільне сьогодення,
Отже, сподіваюсь, і майбутнє теж.
Тут, в Дніпропетровську, всі мої святині –
Мамині обійми, татове плече…
Розмістилась доля ніби на картині,
Де у центрі дійства мій Дніпро тече.
В цьому дивосвіті лихо миттю тане,
Бо в душі, для мене – це свята земля.
Я прошу у бога: «Як мій час настане –
Хоч у рай, хоч в пекло, тільки б звідсіля».
Рiдне мiсто
© Copyright: Вадим Лымарь, 2014
Свидетельство о публикации №114090800105
Свидетельство о публикации №114090800105
Рецензии
Так Вадим, Надежда Рубан має рацію, завершення вірша не переконливе. Ви так натхненно описуєте святині, а наприкінці бажаєте з'їхати та не повертатись. Перепрошую, але так виходить: "звідсіля" означає "отсюда". Я розумію ваше прагнення "буди родом звідсіля", але це пролунало не переконливо. А повинно буди навпаки, щоб і питань не виникало. Вірш гарний! Поміркуйте ще. Кінцівка повинна буди ударною! Хай щастить!
Лозовой Андрей 27.10.2014 21:19 • Заявить о нарушении
Лозовой Андрей 27.10.2014 21:19 • Заявить о нарушении
Я не бажаю, як Ви сказали "з'їхати". Я бажаю тут умерти... Не сьогодні і не завтра, а тоді, коли мій час настане. На зустріч до Бога я хочу піти не звідкілясь, а саме звідсіля. Отже дякую за поради, але я сказав те, що хотів.
З повагою)))
Вадим Лымарь 27.10.2014 22:12 Заявить о нарушении
З повагою)))
Вадим Лымарь 27.10.2014 22:12 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.