Було колись – зозуля накувала
самотню тугу зимніх вечорів.
Хоч рушниками прибрана вся зала,
давно вогонь у печі не горів.
Вночі зітхає, мерзнучи, долівка,
байдуже місяць в шибку загляда…
А спогади пливуть, як кіноплівка:
співала на толоці слобода,
і хата танцювала під цимбали,
сама була за добрий оберіг…
Старіли разом, діточок кохали,
переживали вкупi смуток, смiх.
Та вікна враз приречено закрили,
немов повіки рідних і близьких.
Хатині наче хтось обрізав крила,
А роз`яснити, як без них, не встиг.
Залишилась одна, та без упину
все дослухає, чи шумить узвіз…
Тоді вона ще випрямляє спину,
блищить очима мокрими від сліз.
07.09.2014
Слобода - велике село, селище. Відокремлена частина великого села.
Старенька хата
© Copyright: Суламифь7, 2014
Свидетельство о публикации №114090700654
Свидетельство о публикации №114090700654
Рецензии
Щаслива, що ви пишете так красиво на мові... Я люблю українську мову, люблю українські пісні, люблю читати вірші українською мовою... Сама з України (Маріуполь), а ось писати вірші так не вмію... Дякую вам!
Ольга Заря 2 18.03.2024 17:28 • Заявить о нарушении
Ольга Заря 2 18.03.2024 17:28 • Заявить о нарушении
Оля, дякую Вам за такий теплий, щирий відгук та ще й мовою. Уявіть, я виросла у російськомовному середовищі, вчилася у російській школі, але дуже-предуже любила читати, українських письменників теж. Л. Українка, О. Вишня, Г. Тютюнник, П. Загребельний, Ю. Мушкетик, В. Сосюра та інші стали моїми вчителями мови.
Дуже приємно, що Ви завітали до мне))
З теплом душі,
Суламифь7 18.03.2024 20:19 Заявить о нарушении
Дуже приємно, що Ви завітали до мне))
З теплом душі,
Суламифь7 18.03.2024 20:19 Заявить о нарушении
На это произведение написано 8 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.