Верби над озером тихо схилилися ,
День закотився в вечірній туман,
Дві рідні долі, два серця зустрілися,
Тихо зустрілися там.
В травах покошених ніч заблудилася,
В серці порожнім порожня луна,
В небі глибокому зорі втопилися,
Випливла тільки одна…
В тиші нічній, у мовчанні у нашому
Місця нема галасливій юрбі,
І не придумав нічого я кращого,-
Пісню дарую тобі.
Вірю, колись, десь у просторі другому
Чимось забутим на тебе війне,
З тихим зітханням і з світлою тугою
Може, згадаєш мене.
Верби над озером тихо схилилися ,
День закотився в вечірній туман,
Дві рідні долі, два серця зустрілися,
Тихо зустрілися там.
2.06.2004
Тобi
© Copyright: Олександр Шевченко, 2014
Свидетельство о публикации №114090702380
Свидетельство о публикации №114090702380
Рецензии