Крихiтний промiжок

Було відведено небом нам крихітний проміжок
Дорогоцінного часу. Мов зірваний пролісок.
Всі до одної хвилини були відраховані
Стільки ще слів залишились німі, не промовлені.
Гулом війна відізвалась у час миру й спокою
Страх на чолі колією пройшовся глибокою.
Смуток в серцях матерів та жінок вже посіяно
Знищено, спалено те, що так палко омріяно.
Сльози рікою, заламані руки, знервованість
Ночі без сну, всі новини старанно фільтровані.
Тиждень за тижнем у цинку додому вертаються
Серце батьківське від болю реве, розривається.
Надпис «Солдат 25»…безіменно…з відразою
Навіть ім’я не зазначено, просто не вказано.
Згинув в бою проти ворога лютого, з мужністю
Влада, лиш знизав плечима, зітхає з байдужістю.
…Досі вві сні перед очі у формі являєшся
Статний, високий, з відвагою ніжно всміхаєшся
Квіти тобі (не тобі?) зранку в пам’ять до мармуру
Чорним позначено біль невимовного трауру…
Скільки жінок, матерів без ножа пошматовано?
Скільки бездушно солдатів було закатовано?
Скільки людей гріють в серці примарну надію,
Що лише кров’ю омити ми можем свавілля?
Наче за безцінь життя продають ті, що вище
Гроші та влада безцінні – навкруг попелище
Відвоювали права, демократію, волю…
Що ж ви до неба все ж знову здійняли долоні?
Олігархію від трону, з кайданів звільнились?
Наче з нового листа, мов на світ народились
Навкруг війна, всюди горе людське… схаменіться!
Чистеє небо та мир цінувати навчіться!
Знищити прагнуть у попіл квітучу Країну
Все, що так дорого, перетворивши в руїну.
Сядьмо у коло, єднаймось, бо всі ми є браття
Грітись теплом дружби й злагоди біля багаття!