Еще белым-белы у сосен эполеты...

 
 
Еще белым-белы у сосен эполеты,
И брузументы ворон им клюет.
Быть может, где-то, на других планетах
Весна дубравам листья раздает.

Снега идут печальны и нездешни,
Идут и прекращаются подчас.
Как  будто цвет космической черешни
Холодный снег укутывает нас.

Там у галактик звёзды кружат танцы,
Начавшись здесь – скрываясь вдалеке…
Идут снега плюс-минус бесконечность,
Снежинка тает прямо на щеке… 



(перевод с украинского –
Владимир Туленко)

   

Ліна Костенко (нар.1930) 


*  *  *   

Ще плечі сосен в срібних еполетах,
ще брузументи ворон їм клює.
А там десь, може, на чужих планетах,
весна дібровам листя роздає.

Снігі ідуть сумні і нетутешні,
ідуть і йдуть із неба врізночас, –
мов пелюстки космічної черешні
холодний всесвіт струшує на нас.

Десь там галактик зоряна танечність.
А де початки, де її кінці?
Ідуть сніги... Плюс мінус безконечність...
Сніжинка тане в мене на щоці.

 
© Ліна Костенко. «Триста поезій»