Легко слово немудре промовити, а ще легше змовчати собі,
Та не зАвжди мовчання це – золото, є мовчання, як мова рабів,
Є мовчання холодне й вороже, коли ненависть глушить серця,
Є мовчання, на вакуум схоже, коли сказано все до кінця.
Є мовчання короткі хвилини, кожна з них у безодню несе,
Є мовчання між батьком і сином, коли батько закреслив усе.
Є мовчання легке й непомітне, є мовчання глузливе, як сміх,
Є мовчання закоханих світле, очі й руки говорять за них.
Є мовчання родини щасливої, коли все зрозуміло без слів,
Є мовчання трави перед зливою, є мовчання дерев і птахів.
Кожен з нас свої всесвіти твОрить, не збагнути нам лиш одногО –
Все на світі співає й говорить, просто люди не чують цього.
18.09.2005
Мовчання
© Copyright: Олександр Шевченко, 2014
Свидетельство о публикации №114090302902
Свидетельство о публикации №114090302902
Рецензии