Скільки не питаю, та ніхто не знає,
Де живе земна краса,
І тоді я знову погляд підіймаю
У вечірні небеса.
Там тепер у мене – подруга єдина,
Там завжди сія зіронька моя.
Зіронько моя, знаєм тільки ти і я
Зіронько моя, де живе душа твоя.
Ти не чуєш тих порожніх і буденних,
Непотрібних, марних слів,
Ти завжди одна, лиш місяць – наречений
У мереживі світів.
Ти завжди одна в холоднім чорнім небі,
Недосяжно ти світиш з висоти.
Зіронько моя, де живе душа твоя?
Зіронько моя, знаєм тільки ти і я
10.12.2005
Зiронька
© Copyright: Олександр Шевченко, 2014
Свидетельство о публикации №114090205301
Свидетельство о публикации №114090205301
Рецензии