Шон Маклех - Остров красных ягод

Вольный перевод
стихотворения
Шона Маклеха
«Острiв червоних ягiд»*
http://www.proza.ru/2014/06/01/895

                «На острове росли деревья               
                с большими красными ягодами,               
                в которых был опьяняющий хмельной сок.»
                (Скела «Плавания Майл-Дуйна»)

После синего неба и моря,
После сплава вечера с ночью,
За серыми тучами штормового неба,
После тёмного дерева вёсел,
Одежд чёрного цвета, 
Старых бродяг, облачённых
В плащи и бычью кожу,
Как рясы монахов чёрных —
Ягоды — красные ягоды, кажутся столь большими,
На острове, что потерялся 
Средь волн солёных пустыни.
После холодного разума,
Полярных крутых ураганов,
После солёного привкуса
Брызг без границ Океана — 
Напиток вечных номадов
Пустыня вод цвета крицы — 
Пьянящие сладкие ягоды.
Их сок густой растекается
Под заскорузлыми пальцами,
Болезненно напоминая
Нашу ирландскую кровь,
Как сок, — живая она и хмельная,
Её мы легко проливаем
В войне — без конца и начала,
Что считаем мы «Жизнью Ирландии»,
Как сок этот — будоражащий, алый,
Водою его разбавляем...

_________________________________________

*Шон Маклех
«Острiв червоних ягiд»
http://www.proza.ru/2014/06/01/895

                «На острові росли дерева
                з великими червоними ягодами,
                в яких був п’янкий хмільний сік.»
                (Скела «Плавання Майл-Дуйна»)

Після синяви неба і моря,
Після сталевих вечорів півночі
І сірих хмар вітряного неба,
Після темного дерева весел
І чорного кольору одягу
Старих волоцюг, вбраних
В шкіру биків та плащі,
Що нагадуюсь ряси монахів –
Ягоди – великі червоні ягоди
На острові , що загубився
Серед пустелі солоних хвиль.
Після холодного розуму
Північного суворого вітру,
Після солоного присмаку
Бризок нескінченного Океану –
Напою вічних номадів
Пустелі води кольору криці –
П’янкі  солодкі ягоди.
Їх густий сік розтікається
Зашкарублими пальцями,
Він так болісно нагадує
Нашу ірландську кров,
Що так само хмільна і весела,
Яку ми так проливали легко
У тій війні нескінченній,
Що зветься «Буття Ірландії»,
Як і цей сік п’янкий черлений
З водою його розмішуючи...