Самiтник

Це було дуже давно, а, можливо, і зовсім недавно,
Дуже далеко від нас, а, можливо, і поруч із нами,
Жив у дрімучому лісі Самітник, від світу далекий,
І розумів він слова дерев і трави.
ПтАхи сідали на руки йому і про щось щебетали,
Самі найменші звірята приходили й страху не знали,
І промовляв до всевишніх небес він словами простими,
І перед бурею не опускав голови.
Люди його називали святим і тягнулись до нього,
Щедрі дари приносИли, та він відмовлявсь від усього,
І на оту метушню, що панує у світі у цьому
Мовчки всміхався і просто ходив по воді.
З краю далекого гості учені прибУли до нього,
І попросили вони, щоб Самітник навчив їх усього,
Дуже побожні були і постИли, й молилися ревно,
Знали напамя’ть потрібні слова, і булИ в тому певні,
Довго старалися гості, та не зрозуміли нічого,
Але навчили його своїх молитОв.
Гості пішли, а Самітник усе повторяв ті молитви,
Але назавтра раптово забув, що за чим говорити,
Швидко погнався за ними, добіг аж до синього моря,
Та раптом відчув, зо не може іти по воді.
Легко зітхнув, помахав їм услід на прощання рукою,
Глянув на сонце, на небо, на море, на трави шовкОві,
Вже не побіг, а тихенько пішов через степ, через гори,
І повернувся Самітник до лісу свогО.
І повернулись до нього і птАхи, і звірі, і діти,
Зашепотіли тихенько дерева і трави, і квіти,
І промовляв до всевишніх небес він словами простими,
І з того часу знову ходив по воді.
Люди його називали святим і тягнулись до нього,
Щедрі дари приносИли, та він відмовлявсь від усього,
І на оту метушню, що панує у світі, у цьому
Мовчки всміхався і просто ходив по воді.

20.07.2006

Пісня "САМІТНИК"
https://www.youtube.com/watch?v=BBbVsDBo3b8