Я дивлюсь на сотні усміхнених...
Що не так?.. Чому приходить знов
Ненависті вихором шаленим
Серцем не збережена любов?..
Світ дорослих пристрасно плекає
Віру в гроші, обмін і мости...
І веселу подорож до раю
Як стрибок в багатії світи.
А лаштунки їхньої надії
Прикривають рухами повік
Вічне сяйво втраченої мрії,
Що, здавалось, житиме довік.
Дивні люди, родом із кохання,
Бережіть незайманість душі!..
І тоді за подихом останнім
Вам декламуватимуть вірші.
1-е вересня
© Copyright: Александр Ноцкий, 2014
Свидетельство о публикации №114090103404
Свидетельство о публикации №114090103404
Рецензии
