Кружляли білесі сніжинки
Та мов хрушталем мерехтіли.
Красиві у січні світанки -
Дерева були сніжно-білі.
І сонце рожеве-рожеве
У синій бездонній блакиті.
Воно мов волошка яскраве.
Чарівними були ті миті…
І сніг, і дерева, і люди,
Й земля, як бурштинове море,
І чистих хмаринок салюти…
Не зникни, ранковая зоре.
Проходить чарівність світанку,
І хоч завтра ще один буде,
Не буде вже схожого ранку,
Тому я ось цей не забду!
Свiтанок
© Copyright: Пелагея Секлет, 2014
Свидетельство о публикации №114083108991
Свидетельство о публикации №114083108991
Рецензии
