Так хочеться прилинути до неба,
Щоб сум твій ніжно обійняти.
А іншого мені й не треба,
Ніж бути поруч і кохати.
Тому і кожну я хвилину,
Ціную наче цвіт добра.
Життя іде і я з ним плину,
Як плине дощ, сніги, вітра.
Нехай стіной стоять незгоди,
Та мрію я лиш про одне.
Дівочої твоєї вроди,
Нехай лиха біда мине.
Щоб ти так щіро посміхалась,
Щоб я не зміг вже відірватись.
І щоб для тебе було щастям,
Зі мною поруч просинатись.
Так хочеться прилинути до неба
© Copyright: Александр Васильченко, 2014
Свидетельство о публикации №114083003947
Свидетельство о публикации №114083003947
Рецензии