Мені наснилась порожнеча.
Ніби щось є, але нема
Його ніде...
Від себе втеча,
Самотність вічна і німа.
Шукаю, мацаю повітря,
Наздоганяю і кричу,
Та скрізь порожності страхіття
Мовчить на всі «де?» і «чому?»
Думки, чи люди, чи події,
Які реальними були,
Зрадливо зникли, як повії,
Що обдурили і втекли.
Невидимі, ніби прозорі,
Вони є поряд, але їх
Не бачу...
Межі неозорі
Лежать на всіх чуттях моїх.
Я утікаю сам від себе,
Не знаючи, куди й чому.
Мало землі, повітря, неба,
Знесилений лечу в пітьму.
Чужий собі, для всіх даремний,
Біжу – насправді ж я стою.
Сумна самотність стогне темна,
Так, ніби у вогні горю.
Підступна тиша, а навколо
Нема нікого... Самота...
Порожньо так у серці й голо –
Німа й безглузда пустота.
27.08.14
Порожнеча
© Copyright: Олег Вербовий, 2014
Свидетельство о публикации №114082703693
Свидетельство о публикации №114082703693
Рецензии