Упали трави,потускніли роси
І в далечінь з собою дні ясні...
Сумною звісткою в холодну осінь
І злитками печалі у вікні.
Гойдає маревом чиясь зневіра,
Утома б'є фонтаном гірких сліз,
А біль розірве ніжність скоріш звіра,
Що якимсь чином у серця проліз.
Байдужість,ну навіщо,ну навіщо?
Застигла згустком чорним у траві
І зрадою,неправдою спинилась...
У знівиченій,зніженій крові.
Рожевим листом сипле іпотека,
Розписані і гроші,і часи...
І холод душ-і зблизька,і здалека,
Йде хмарами з містечок у ліси.
Упали хмари,потускніли роси,
А плечі вкрили,крила у імлі.
Покрились сивиною згадки -коси,
Зелені коси рідної землі.
(Понкратова.О.В.)
Марево
© Copyright: Лена Грама, 2014
Свидетельство о публикации №114082609075
Свидетельство о публикации №114082609075
Рецензии