Я полишив ту Укра ну...

Я полишив ту Україну,
Якої цурався, яку не любив.
І ледь не кожна дитина,
Мовляла, що схожі ми на кацап;в.

Такого собі не міг уявити,
І поїхав я за кордон.
А вже в листопаді руки тремтіли
За долю повстанських колон.

За тисяч; кілометрів билося серце
З Небеснею сотнею в такт,
І сльози стікали в єдине озерце,
Коли влада вчиняла теракт.

Народ поборов, вистояв шторм,
Але друга покотилася хвиля…
І сльози вже ллються навіть в ікон,
Але знову народ єднає зусилля!

Він знову стоїть до кінця –
Козацький девіз: « Чи воля, чи смерть!»
Кров із потом стікають з лиця,
Відд;ючи всі сили без залишку, вщерть!

Усвідомивши це – зрозумів,
Що лиш єдиний шлях маю:
Жити так гідно, як ніколи не вмів,
Щоб видно було навіть з раю!


Рецензии