Сцены роднай хаты
Абдымаюць мяне за плечы
Невыказным, пяшчотным нечым,
Сарамлівым маўчаннем вечным
І чаканым цяплом сустрэчы,
Роднай
Атуляюць мяне гаворкай,
Прахалодай палынна-горкай,
Цішынёю, шчымліва-жорсткай,
І запозненай шэрай зоркай.
Хаты
Сцены цёмныя дзікавата,
Трохі сціпла, бы вінавата,
Абдымаюць мяне, як страту,
Цьмяным пахам сухое мяты.
Свидетельство о публикации №114082509557
Анатолий Винобер 21.01.2015 15:19 Заявить о нарушении
Евгения Прокопчук 22.01.2015 07:33 Заявить о нарушении