Той, хто виріс у горах, ніколи не зраджує гори,
Ні у радості світлій, ні в темних обіймах біди,
Не спокусять його не степи, ні пустелі, ні море,
Коли серце залИшилось в горах, то це – назавжди.
Підіймися хоч раз і відкрий неосяжні простори,
Там відразу простиш і забудеш усіх ворогів,
Найпрекрасніше в світі творіння Господнє, це – гори,
Що біліють іскристими шапками білих снігів.
Тільки там досягаєш рукою немеркнучі зорі,
Там нічого із того, що бУло раніше не жаль,
Недарма всі віки нас манять і приваблюють гори,
Де повітря прозоре і чисте, як справжній кришталь.
Тільки там підіймешся над світом у далеч орлину,
І торкнешся душею до самих високих небес,
Не обманюй себе, ніби ти підкорив цю вершину,
Бо насправді вершина сама підкорила тебе.
24.05.2005
Гори
© Copyright: Олександр Шевченко, 2014
Свидетельство о публикации №114082503926
Свидетельство о публикации №114082503926
Рецензии