Синьо-жовтий чи жовто-синiй або бути чи не бути

Щороку, 23 серпня, вся Україна святкує день Державного Прапора. Про український національний стяг, його історію і кольори написано багато наукових праць і журналістських статей, численні блогери і коментатори трактують його кожен по-своєму. Але більшість з них насправді бувають далекі від істини. Відомо, що жовтий і синій кольори в національній символіці притаманні здебільшого морським країнам. Показовими є прапори Швеції, Колумбії, Барбадосу, на якому можна бачити навіть зображення тризуба. Давнє українське ім'я Мартин (мар-тин) означає "морський охоронець". Жовтий колір в усі часи у всіх народів символізував сонце, а синій колір завжди символізував воду – два одвічні символи життя. Культове зображення сонця з променями можна бачити також на історичному гербі українського Поділля.

В одній з сучасних популярних пісень український гурт "Mad Heads" співає: "Допоки сонце сяє, поки вода тече, надія є...". Ще в далекому 1917 році про жовто-блакитний прапор написав свій патріотичний вірш український поет Олександр Олесь [1878 – 1944]:

Українське військо,
мов з могили встало,
загриміло в бубни,
в сурмоньки заграло,
розгорнуло прапор
сонячно-блакитний,
прапор України!
рідний, заповітний!

На жаль, історична пам'ять українського народу, що за кілька останніх століть втратив десятки мільйонів свого люду, втім еліту нації, з часом спотворилася і частково стерлася. Особливо негативно сприяли цьому прийняття християнства, жорстокий царський та злочинний більшовицький режими. Апологети іудо-візантійської віри викрали і знищили величезну бібліотеку Ярослава Мудрого – сховище давніх знань і вірувань русичів-українців, що дало привід багатьом писакам вигадувати власні версії та історії. У червонопрапорну комуністичну добу, коли Україна входила до складу Радянської Імперії, національний жовто-блакитний прапор був під суворою забороною. За його зберігання або використання людей жорстоко засуджували і на довгі десятиліття відправляли у Сибірські та Соловецькі лагері, з яких мало хто повертався додому живим.

Серед усіх народів тільки пращури українців ще з прадавніх часів вибрали колір сонця і води символами своєї нації. Навіть головний убір і скіпетр єгипетських фараонів прикрашали жовто-сині смуги. І це не просто випадковий збіг, а велика історична таємниця, яка ще чекає на своє відкриття. Слово прапор (па-ра-пор) означає "відображення сонця" тому жовтий колір є зверху. В іспанській мові bandera (ба-ан-дер) означає "душу людську держить (підтримує)". Прапор української народної республіки 1918 року також був жовто-синій. Але прийнятий 28 січня 1992 року новий державний прапор України виявився перевернутим і став синє-жовтим, символізуючи небо і поле, перевернувши все наше уявлення про нього і нас самих, як древньої нації, перетворивши українців з поклонників життєдайних сонця "Ра" (райдуга) і води "Дани" (р. Дніпро – лат. Danapris) в земних хліборобів – поклонників пустого неба (отче наш, сущий на небесах), іншими словами опустивши нас "з панів у холопи".

В одному з віршів Володимира Сосюри [1897 – 1965] читаємо: "Жовто-блакитний там прапор віє". В романі Уласа Самчука [1905 – 1987] "Волинь" читаємо: "На всіх будинках, на всіх крамницях – жовто-блакитні прапори". Поет Богдан Кравців [1904 – 1975] у своєму вірші "Сімнадцятого року" пише: "І ми із жовто-синіми стяжками ішли походом і "славу кричали". Василь Онуфрієнко [1920 – 1992] у своїй поемі "Симон Петлюра" пише: "Петлюрине ім'я... Мов прапор святий жовто-синій". У творі Івана Чайки [1945] "Дзвони над Лютенькою" читаємо: "Над ними розвівався на вітрі жовто-блакитний прапор". У повісті Мирослава Кушніра [1922 – 1945] "Бій під Крутами" написано: "Зірвався вітер, і з Софіївської площі залопотів жовто-блакитним прапором над головами юнаків...". Юрій Лавріненко [1905 – 1987] згадує про 1917 рік у творі "Чорна пурга": "Носили жовто-блакитний прапор Самостійної України".

У 1992 році відома китайська художниця і громадський діяч Мао Мао звернулася до президента України Леоніда Кравчука з пропозицією змінити розташування кольорів на державному синє-жовтому прапорі. Бо якщо він і далі залишатиметься у такому вигляді, коли символ води знаходиться вгорі, а символ сонця знаходиться під ним, то країну буде очікувати неминуча деградація, хаос, падіння, і зрештою, крах. Адже синій колір вгорі і жовтий колір внизу утворюють гектограму "пі", що згідно класичної китайської Книги перемін "І-цзин" є однією з чотирьох найгірших комбінацій, котра означає: "будьте пильними і завбачливими, не беріться за жодну важливу справу, тому що вона радше не збудеться, аніж збудеться, ваше оточення не зрозуміє вас, ви без причин будете сваритися з друзями". Тобто, вода не повинна затьмарювати світло, як в прямому, так і в переносному значенні. І навпаки, розташування кольорів на прапорі, коли жовтий вгорі, а синій внизу, утворює гектограму "тай", що означає "піднесення, розквіт, добробут, небажане відходить, величне приходить, щастя, благополуччя".

За сонячне небо,
За водну блакить
Боротися треба,
У світі щоб жить.

У 1922 році, коли Україна увійшла до складу СРСР в якості союзної республіки, її державний прапор став червоно-синім. Смугу червоного кольору розмістили вгорі на місці жовтого кольору, що означало владу комуністів. Україна була тоді, незважаючи на величезні жертви серед мирного населення, самою успішною і процвітаючою республікою, мала найбільший соціальний, технічний і аграрний потенціал – цього факту не можливо заперечити. Однак всього за два десятиліття незалежності, живучи під перевернутим прапором, Україна не лише втратила всі свої минулі здобутки і переваги, опустилася в рейтингу колишніх республік СРСР майже на останнє місце, але й втягнулася в братовбивчу війну, втратила частину своєї території. Ось така вона, дивна і непроста українська історія, що кидає свою тінь на наше трагічне сьогодення. І розташування кольорів на державному прапорі грає далеко не останню роль. Адже перевернутий прапор в загальній світовій геральдичній практиці символізує біду.

Слід також звернути увагу на міжнародне написання назви "Україна" латинськими літерами в англійській транскрипції. У 1945 році, коли Україна була союзною республікою, за поданням політзалежних знавців англійської мови з Центральної московської влади, її назву в Організації Об'єднаних Націй затвердили як Ukraine. В англійській мові родів нема, тому подібне написання означало союзну республіку, а не окрему країну. Власне так воно і було тоді. Однак інші країни, назви яких в українській мові також відносяться до жіночого роду, пишуться з відмінним закінченням, що символізує їхню державність і незалежний статус: Canada, Austria, Australia, Romania, Russia, Botswana, Angola, Gana, Rwanda... Тому, нам необхідно відновити історичну справедливість і змінити назву Ukraine "Republic" (Юкрейн Репаблік) на Ukraina "Country" (Юкрейна Кантрі). Зробити це слід якнайшвидше, оскільки здобувши незалежність ще у 1991 році Україна досі живе, можна сказати існує, під перевернутим державним прапором і невластивою світовою назвою.

Сонце хай світить,
Вода хай журчить,
Хай родяться діти,
Люди, мир бережіть!


Рецензии
Прапор України змінювався не раз,но справа зараз термінова- як далі жити у злагоді і спокою українському народу.

Александр Русский 2   16.08.2015 08:54     Заявить о нарушении
Як далі жити українському народу - питання надзвичайно важливе. Але відповідь є. За приклад можна взяти, наприклад, Чехію. У цій невеликій країні державною мовою у свій час фактично була німецька і багато німців (чужинців для чехів) були при владі. Але в кожній чеській родині плекали рідну мову і національну культуру, виховували молодь справжніми патріотами. І результат згодом проявив себе. Тому нам, українцям-славянам-русичам треба об'єднуватися навколо спільних національних цінностей, мати при владі своїх представників, і лише тоді ми станемо сильними і непереможними.

Юрко Стрелков-Серга   23.08.2015 09:31   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.