Ти сподіваєшся, що ще трохи -
Й все повернеться на свої кола.
Просто ти і весь світ довкола -
Це занадто різні епохи.
Ти, намагаючись встигнути
За течією однолітків,
Постійно кохаєш покидьків,
Не можеш тенета скинути.
Ти даремно шукаєш момент,
Коли замінив молоко алкоголем,
Щастя - цигАрками й болем,
Втратив важливий фрагмент.
Ти з неймовірною гіркотою
Визнаєш, що не вмієш творити
Ані чар, ані див, що закрите
Усе чорною блекотою.
Ти не розрізняєш давно
Контрасту й яскравості кольорів.
Чи станеться вибух, щоб майорів
Всенький світ у розбите вікно?
Ти спод ва шся...
© Copyright: Юлия Крестовская, 2014
Свидетельство о публикации №114082405706
Свидетельство о публикации №114082405706
Рецензии
