Не питай!.. Я волію піти непрощеним...
Ця іронія долі мене допекла.
Намагався знайти в ній відтінок священий,
Щоби там потьмяніла любов зацвіла...
Переплутані ритми забутих мелодій
У свідомості тихо струмочком дзюрчать,
Відкриваючи двері загиблим на сході,
І вдаряючи в них прохолоди печать.
Я в дощах відшукаю чужі перспективи
Що дозволять піти без надії на рай...
І за вітром побачу народжене диво
Подарованих Ним: "Не сумуй! Вибирай..."
Але ніч м'яко стерла минулі події,
І за сонячний ранок вчепилася знов,
У якому мої неприховані мріі
Віднайдуть у твоєму обличчі любов...
Гарний настр й, викликаний сонцем
© Copyright: Александр Ноцкий, 2014
Свидетельство о публикации №114082403835
Свидетельство о публикации №114082403835
Рецензии
