Гладiатори

Загорається день і шалено ревуть ці трибуни, заповнені вщерть,
Ні, не Музи святі пануватимуть тут, нині тут пануватиме смерть,
І  коротка команда, і бій вже кипить, я колю і рубаю зплеча, 
Кров гаряча, червона, як маки, горить на сталевому вістрі меча.

Гладіатори ми, гладіатори, ave Caesar, вітання тобі!
Гладіатори ми, гладіатори, сієм смерть на потіху юрбі,
На потіху юрбі.

Мій противник – не ворог  мені, зовсім ні, з ним нас звів хижий римський орел,
Ще учора ми пили вино разом з ним, а сьогодні один з нас помре.
Ми всього лиш раби, хоч сильніші за них, наша сила колись їх зімне,
Нехай спробує хтось із отих крикунів взяти зброю й спинити мене!

І стараюся я не дружити ні з ким, я самотній, як вовк, на цім світі,
Щоб не звів мене жереб із другом моїм, доведеться тоді його вбити.
А пісок на арені від крові змокрів, і трибуни все так же ревуть.
Я сьогодні чужого товариша вбив, значить, ще один день проживу.

Гладіатори ми, гладіатори, ave Caesar, вітання тобі!
Гладіатори ми, гладіатори, сієм смерть на потіху юрбі,
На потіху юрбі.

10.09.1995