Така благословенна мить,
Коли в своїй нелегкій долі
Ти починаєш з вірой жить
У всім, що є, по Божій волі.
Думок трагічність промина,
Коли ти знаєш вже напевно,
Що недаремна смерть зерна,
Бува невипадково темно.
Хоча сльозам ще місце є,
Буває сум у двері стука,
Все ж Бог полегшення дає,
І біль знімають Його руки.
Така благословенна мить
© Copyright: Валентина Коц, 2014
Свидетельство о публикации №114082206561
Свидетельство о публикации №114082206561
Рецензии