Брати на брата визвірялись
Брати на брата визвірялись,
Чужим лахміттям прикрашались,
Топились довго у крові,
Жадали влади і довіри,
Упали каменем на дно,
Де розважались над слабким,
Точили кров з людей невинних.
А потім довго вибачались,
Сміялись з мертвих і калік,
Трощили місто, грались злом,
Осміяні душевним криком,
Убивці вірили в святе.
Дивися нас в багно штовхнули,
Брати, що серце відкривали,
Душевні цінності несли,
А де вони хмільні упали?
Вином давилися завжди,
У інших слабкостей шукали,
Аж доки матері і сину,
Убогі груди розірвали.
Брати на брата визвiрялись
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2014
Свидетельство о публикации №114082203113
Свидетельство о публикации №114082203113
Рецензии