380. Перевод стихов Натали Афанасьевой

                Натали Афанасьева.

  Снова осень крадётся лисицей сквозь рыжесть деревьев,
  шаг за шагом - под ноги всё больше злачёной листвы.
  Ведь она пробуждалась недавно ещё по апрелю!
  Не поверить, как время безудержно быстро летит.

  Нам стелили постели душистые летние травы,
  грязь столичных дорог с нас смывали грибные дожди.
  Мне не надо богатства осеннего, злата не надо!
  Не нужны мне алмазы из щедро заснеженных зим.

  Ты позволь мне одно: прикоснуться к волнующе летнему,
  к бархатистым изгибам пружинистых, дышащих трав,
  до щеки твоей тёплой, шершавой дотронуться трепетно.
  До всего, к чему рыжая осень подкралась, украв.


                Перевод Игоря Ярина на
                украинский язык.

 
  Поміж жовтих дерев, ніби рижа, вогняна дисиця
  крок за кроком - під ноги віджита листва навсебіч
  ще народжена в квітні, а зараз їй все тільки сниться.
  Швидкоплинним є час. Але тільки хіба в тому річ?

  Дарували нам трави духм"янії літнії свята
  і дощі омивали дороги, що мчали у даль.
  І не треба багатства земного, ні осені жовтої злата,
  ні зимових алмазів, ні літніх смарагдів не жаль.

  Лиш дозволь доторкнутись до того далекого літнього,
  з оксамитом спізнатись зелених замріяних трав.
  Серед поля, сріблястого місяца сяйвом политого,
  я для себе тебе, хай підступно, у осені вкрав.