Стоїть над площею солдат.
Шинель тяжка його гранітна.
Стоїть у будні, в шумі свят.
А роль, здається, непомітна.
Зчорнів од суму постамент.
Бур'ян - вже вище огорожі.
З доріжки вибитий цемент
Байдуже топчуть перехожі.
Засохли квіти вже давно,
І прізвищ фарба поруділа.
Невже вам, люди, все одно?
Невже нема до цього діла?
Тут, може, батько ваш лежить,
Діди, брати, сини в могилі.
Стоїть цей пам'ятник - щоб жить
І щоб людьми були, ви, милі.
Пам ятник
© Copyright: Владимир Олефиренко, 2014
Свидетельство о публикации №114082106872
Свидетельство о публикации №114082106872
Рецензии
