Колись мене батько навчав, ще малого;
«До правди, мій синку, нелегко іти.
Але не ховайся за спини нікого,
Як хочеш ти правду на світі знайти».
У далеч ішов я вже сам по дорогах,
Спіткався і падав у болях не раз.
Я друзів чекав у біді і тривогах,
А друзі не завжди приходили враз.
Неправда і кривда двома берегами
Лягали на серце, мов камінь образ.
Та чесно ішов я до правди тернами,
Й давав мені сили батьківський наказ.
Спасибi тобi, батьку!
© Copyright: Владимир Олефиренко, 2014
Свидетельство о публикации №114082007429
Свидетельство о публикации №114082007429
Рецензии
