Там, де груша росла,
Там де хата злягла,
Сільки горя, ти, мамо, зазнала!
Тебе голод згинав,
Тебе холод ламав.
Тебе праця у плуг запрягала.
Ти в сльозах одцвіла,
Ти в окопах була,
Ти солдата з війни виглядала.
Ти ростила дітей,
Ти не спала ночей...
Ти так рано у бідах розтала.
Як згадаю тебе -
Розриваю себе -
Чом на плечі не взяв твоє горе?
Чом печаль не спинив?
На весь вік завинив.
Ой, не гасни, матусина зоре!
Хоч на крайсвіті я,
А в душі - аж сія
Рідний край, де між вербами села!
Що було - одбуло,
А матусі тепло
Гріє серце моє невеселе.
Ой, не гасни, матусина зоре!
© Copyright: Владимир Олефиренко, 2014
Свидетельство о публикации №114082007357
Свидетельство о публикации №114082007357
Рецензии
